Колись давно, ще за часів «розвитого соціалізму», один чоловік женився і жінка родила йому дитину. Разом жили недовго. І справа навіть не в тому, що, аби жити окремо від батьків, треба було винаймати житло. Просто молода жінка, коли жила під крилом у матусі як королева, не звикла до самостійного життя. Тож коли чоловік намагався тяжким трудом вилізти із бідності, то справедливо розраховував на співчуття і підтримку своєї половини.
Але очікуваного не отримав. Почалися сварки і їм довелося розлучитись. Дитина осталася при матері. Так тоді прийнято було. Допомагав як міг, бо таки ж своє дитя.
А потім знову женився. І мав від того щастя жінку, що родила йому двійню. Живи й радуйся, але жінка почала пиячити. Знову розлучення. Але розвинутий соціалізм скінчився і почався дикий капіталізм. І так вийшло, що ця обставина не завадила заробіткам того чоловіка і суд віддав дітей йому. Добре, що батьки його ще не дуже старі, то й допомагали глядіти.
Отож він є татком трьом діткам. І має здоров’я, аби прогодувати їх та аби й далі женихатися до вільних молодиць. Але у підходящої йому молодиці теж вже була дитина од когось іншого. Одружилися. І хоч обоє не першої свіжості, а все ж Бог дав їм щастя знову стати батьками. Я вже почав збиватися з ліку: стільки ж то дітей тому чоловікові треба прогодувати?
Ну старше, що від першої дружини, вже доросле, самостійне, потребує хіба щирої поради чи співчуття. А інші, що четверо, ще малі. Хто трохи, а хто й дуже малий.
Аби це були діти однієї матері, то за часів соціалізму була б вона матір’ю-героїнею. І мала б та сім’я якусь допомогу. Та й в наш час багато матерів на дитину одержували від держави дещо. А вже на третю дитину одержували більш-менш значні кошти. Але законодавство прив’язало всю допомогу лише матерям. А от приведений приклад батька, що сумлінно виконує свій батьківський обов’язок, законодавцями чомусь не взятий до уваги. Може те через чоловічий склад парламенту? Може завидують гади?
Коли ж вести розмову серйозно, то треба поставити головне питання: що для України важливе – просто збільшення кількості народжених? По сучасному законодавству так і виходить. Дають допомогу по факту, не оглядаючись на сімейний стан, заробіток та здоровий спосіб життя матусі. Про батька навіть не питають. Через таке дурнувате законодавство, що націлено на допомогу більше одиноким матерям, багато молодих пар живуть без шлюбу. А багато жінок спеціально нагулюють дітей, аби потім жити за рахунок державної допомоги на тих дітей. Покажіть мені із таких хоч одну, що нормально виховує своїх діток. Може мені просто не щастило таких бачити?
Але очікуваного не отримав. Почалися сварки і їм довелося розлучитись. Дитина осталася при матері. Так тоді прийнято було. Допомагав як міг, бо таки ж своє дитя.
А потім знову женився. І мав від того щастя жінку, що родила йому двійню. Живи й радуйся, але жінка почала пиячити. Знову розлучення. Але розвинутий соціалізм скінчився і почався дикий капіталізм. І так вийшло, що ця обставина не завадила заробіткам того чоловіка і суд віддав дітей йому. Добре, що батьки його ще не дуже старі, то й допомагали глядіти.
Отож він є татком трьом діткам. І має здоров’я, аби прогодувати їх та аби й далі женихатися до вільних молодиць. Але у підходящої йому молодиці теж вже була дитина од когось іншого. Одружилися. І хоч обоє не першої свіжості, а все ж Бог дав їм щастя знову стати батьками. Я вже почав збиватися з ліку: стільки ж то дітей тому чоловікові треба прогодувати?
Ну старше, що від першої дружини, вже доросле, самостійне, потребує хіба щирої поради чи співчуття. А інші, що четверо, ще малі. Хто трохи, а хто й дуже малий.
Аби це були діти однієї матері, то за часів соціалізму була б вона матір’ю-героїнею. І мала б та сім’я якусь допомогу. Та й в наш час багато матерів на дитину одержували від держави дещо. А вже на третю дитину одержували більш-менш значні кошти. Але законодавство прив’язало всю допомогу лише матерям. А от приведений приклад батька, що сумлінно виконує свій батьківський обов’язок, законодавцями чомусь не взятий до уваги. Може те через чоловічий склад парламенту? Може завидують гади?
Коли ж вести розмову серйозно, то треба поставити головне питання: що для України важливе – просто збільшення кількості народжених? По сучасному законодавству так і виходить. Дають допомогу по факту, не оглядаючись на сімейний стан, заробіток та здоровий спосіб життя матусі. Про батька навіть не питають. Через таке дурнувате законодавство, що націлено на допомогу більше одиноким матерям, багато молодих пар живуть без шлюбу. А багато жінок спеціально нагулюють дітей, аби потім жити за рахунок державної допомоги на тих дітей. Покажіть мені із таких хоч одну, що нормально виховує своїх діток. Може мені просто не щастило таких бачити?
Немає коментарів:
Дописати коментар