четвер, 6 квітня 2017 р.

Мале Коло головної управи держави Україна

Із самого початку свого ніби незалежного поступу Україна набивала гулі в пошуках кращого свого устрою. А оскільки поряд вже давно існують держави з багатою демократичною традицією, то тодішні начальники кинулись копіювати той закордонний досвід. Але що доброго могли зробити люди, що ще вчора були гвинтиками тоталітарної системи?  Зробили як зуміли і як дозволили їм кремлівські куратори. І те зроблене працює не дуже добре. Скоріше погано.

Дуже поганою є та обставина, коли президент ніби сам проводить державну політику і сам на сам зустрічається з іншими політиками з інших країн. Ніхто з його виборців не знає ні предмету переговорів, ні того, що ж він там наобіцяв. Звичайно ж у президента є купа радників, як публічних на державному рівні, так і невідомих для широкого загалу на незрозумілій оплаті своїх послуг. Окрім того для нього працює апарат аж цілої адміністрації, що займає доволі великі приміщення в центрі Києва.

понеділок, 3 квітня 2017 р.

РІЗНИЦЯ МІЖ ОЛІГАРХАМИ ТА ПІДПРИЄМЦЯМИ

Слова “олігарх, олігархія” є одними з найбільш вживаних у сучасному політичному лексиконі українців. Ними описують, як правило, щось негативне і неприйнятне у цивілізованих суспільствах. Часто для українців слова “олігарх” і “підприємець”, “бізнесмен”, “багатий” є синонімами.  Та чи справді це так? Спробуємо розібратися.
Хто такі олігархи?

Відкрита інтернет-енциклопедія Wikipedia дає наступне визначення поняття “українські олігархи” – “це група підприємців, яка неприродно швидко з’явилася на економічній і політичній арені Україні після здобуття нею незалежності в 1991 році, так само, як це сталося у сусідніх пострадянських країнах”.

Перерахуємо типові ознаки українського олігархічного бізнесу:

неділю, 2 квітня 2017 р.

ПРО ЕКОНОМІКУ ДЛЯ ДЕЯКИХ ПЕТЕУШНИКІВ. РЕЗЮМЕ.

РЕЗЮМЕ
Ще багато факторів осталося не висвітлених через брак часу. Але із вже сказаного видно, що керувати економікою потрібно вдумливо. І керувати на користь справі, а не на користь окремим олігархічним групам чи на догоду зовнішнім впливам.
Що найперше, на мою думку, треба змінити оподаткування ПДВ в сторону зменшення. Може навіть не до десяти, а лише до 5 відсотків. Але відмінити повернення експортерам. Це, можливо, позбавить їх (експортерів тобто) надприбутків, але зменшить податковий тягар на всіх інших виробників та тягар на карман вітчизняного споживача. Але ефект буде за однієї умови: ПДВ повинні платити усі виробники товарів і послуг. Контроль через касовий апарат як для малих, так і для великих. При тій обставині, що касові апарати натепер працюють через інтернет, то нема проблем з контролем продажу товарів і послуг.