ПРО ЕКОНОМІКУ ДЛЯ ДЕЯКИХ ПЕТЕУШНИКІВ. РЕЗЮМЕ.

РЕЗЮМЕ
Ще багато факторів осталося не висвітлених через брак часу. Але із вже сказаного видно, що керувати економікою потрібно вдумливо. І керувати на користь справі, а не на користь окремим олігархічним групам чи на догоду зовнішнім впливам.
Що найперше, на мою думку, треба змінити оподаткування ПДВ в сторону зменшення. Може навіть не до десяти, а лише до 5 відсотків. Але відмінити повернення експортерам. Це, можливо, позбавить їх (експортерів тобто) надприбутків, але зменшить податковий тягар на всіх інших виробників та тягар на карман вітчизняного споживача. Але ефект буде за однієї умови: ПДВ повинні платити усі виробники товарів і послуг. Контроль через касовий апарат як для малих, так і для великих. При тій обставині, що касові апарати натепер працюють через інтернет, то нема проблем з контролем продажу товарів і послуг.

Про економіку для деяких «петеушників».

Відразу заявляю, що під «петеушниками» я не мав на увазі випускників ПТУ та й взагалі представників робітничих професій. Бо, працюючи колись таким же робітником, спостерігав у багатьох із них таку досконалість в майстерності, що мені навряд чи б вдалося коли-небуть її досягнути.

Треба зауважити, що талант, даний кожній людині, не є таким вже універсальним, щоб мати успіхи в будь-якій діяльності. Одному краще дається робота з металом, іншому з деревом. Ще хтось успішно працює з рослинами чи тваринами. Хтось дуже добре володіє словом і вміє висловити власну чи суспільну думку в письменництві чи публіцистиці. А хтось освоїв красномовство і лицедійство. Тож виступає як актор чи так званий політик.

Хто ж з людей не досяг ніякого успіху в своїй діяльності, то значить, що він займається не своїм ділом. Але це не тільки його власна вина. Бо інша причина – недосконалий устрій суспільства. Можна говорити про відсутність соціальних ліфтів. А можна говорити про несправедливий розмір винагороди за свою діяльність.

Бо хто б пішов в політику, якби там не було б майже необмеженої можливості збагачення? – хіба що ідейні та марнославні. Але натепер в політику йдуть цілими сім’ями. І коли син продовжує бізнес батька, то це зрозуміло. Хоч з огляду на вище сказане не завжди є доречним. Проте це – їхні проблеми. А от політика, як вид діяльності, що впливає не тільки на наш добробут, а й безпеку нашу і нашої країни, повинна проводитись виключно людьми з відповідними до цього здібностями і рівнем культури.

На жаль такого рівня культури, знань та вміння їх застосовувати у багатьох представників державної влади не спостерігаємо. Зате спостерігаємо шалену, часто справедливу і конструктивну, критику на форумах в інеті. От я й змушений проводити «лікбез»  для таких «петеушників» при владі.

Кілька міфів про ринок землі.

Кілька міфів про ринок землі.
В суспільну думку постійно пхають твердження про ринок землі, як панацею від усіх хвороб української економіки. Ці зловмисники користуються тим, що навіть більшість селян не достатньо володіють інформацією, не кажучи вже про жителів міст. А ще не кожен вміє аналізувати ті потоки інформаційних впливів, що формують суспільну думку. Якщо ж додати таку властивість багатьох пересічних жителів України вважати себе чи не найрозумнішими, що знають краще за вчителів як треба учити, за лікарів як лікувати і таке інше. При цьому постійно стають жертвами фінансових пірамід та інших лохотронів. То як таким оцінити загрозу отого суперлохотрону, яким наразі є позитивність ринку сільськогосподарських земель.

Якою повинна бути конституція України 2

Конституція України повинна вміти себе захищати від змін, що приводять до погіршення життя громадян України в цілому. Хтось може сказати: «от я десь порушив закон і мав від того погіршення свого існування через покарання». То таким треба пояснити, що будь-яке порушення закону  одним громадянином завжди в підсумку приводить до погіршення життя інших громадян. Бо всі закони повинні захищати прагнення всіх громадян жити краще. 

Якою повинна бути конституція України.

Конституція як основа, скелет держави. Від її архітектури та змісту статей залежить успішне життя українського суспільства. Зміст статей повинен бути виписаний чітко, без можливостей двозначного трактування. Можливості української мови, як державної, повністю відповідають цим потребам.

ПРО КУХАРКУ І КЕРМО ДЕРЖАВИ

Написане ще за часів Януковича остається досі актуальним!?
Кухар і державний керманич. Сноби від політики часто протиставляють ці дві іпостасі як щось вже таке різне. І не просто як різні види діяльності, а як не співрозмірні величини – як щось нікчемне і щось величне. Хоча все ж багато хто говорить про політичну діяльність як про політичну кухню. Отож спробуємо розглянути нікчемність і величність в цьому розрізі.

ОСНОВНИЙ ЗАКОН

Уважно ознайомившись з дієючою Контитуцією України, був здивований декларативністю багатьох статей, і з цього випливає необов’язковість їх виконання.

Гірше за все - суперечливість багатьох положень.   Наприклад:  влада в Україні ділиться на виконавчу, законодавчу і судову, і тут же прописуються дві самостійні  гілки виконавчої влади - президент і уряд. У своїй концепції нової конституції я постарався максимально урівноважити всі три гілки влади, а головне - постарався зробити неможливим використання влади в корисливих цілях. Отож,  читайте і, якщо хочете , зробіть краще ніж я.

ПРО РИНОК ЗЕМЛІ

Прочитав саркастичний матеріал пана Лівші і хотів було трохи покоментувати. Але комент вийшов завеликий, та й був пропав. То я, аби не розводити «срач» у чужому блозі, вирішив розвести у власному. Ось яка цитата на мою думку мала мати продовження:

Яке ж найближче майбутнє очікує українські землі. Якщо аналізувати об’єктивно, так після відміни мораторію на її продаж, великі площі будуть збиратися інвестиційними компаніями для перепродажу; агрохолдинги викуплять ту, на якій вже працюють (орендовані паї) і паралельно понесуть свої акції на світовий ринок цінних паперів. Українськими землевласниками впритул зацікавляться кредитодавці. На ринку кредитів зросте конкуренція банків, - підуть вниз кредитні ставки. Виробники техніки розширять лізингові операції.

 Якщо ж подивитися на ситуацію очима автора, то я би запропонував таке. Пошвидше продати! Разом із селянами. Від цього держава в особі її керівництва матиме тільки вигоду. Бо ж посудіть. Різко знизиться кількість пенсіонерів – старики на селі вимруть. Уже “плюс” для бюджету. Не треба буде думати про інфраструктуру. Місцева молодь виїде за кордон. А це вже другий “плюс” - різко скоротяться витрати через фонд зайнятості. Заразом, китайські фермери, які скуплять землі, привезуть і свою рабсилу. Тож хай самі й думають про земляків (лікарні, школи, клуби). А як так - полегшення навантаження на бюджет, - можна вже сміливо йти з простягнутою рукою за черговим траншем кредиту МВФ.

http://h.ua/story/351990/

Продовжую прогноз розвитку ситуації після продажу української землі.