ПАРТІЯ "СЛУГИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ"

НАРИСИ ПРОЕКТУ ПАРТІЇ « СЛУГИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»


Стало модним називати партійну діяльність політичним проектом. І ця назва означає, що ніяких партій, що побудовані на ідеології, практично немає. За невеликим винятком. А оскільки очільники тих партій встигли якось заплямувати себе чи просто не сприймались частиною української спільноти, то виникає потреба у появі чогось нового, чогось більш дієвого. Що дасть зміни (хотів написати радикальні, але слово вже настільки заяложене) на краще. Отже скажемо «ні» політичним проектам і всім народом візьмемось самі за політичне будівництво.

 При створенні програми нашої партії ми не брали за ціль відповідати детально на кожне питання сьогодення. По-перше: детальні виклади повинні розроблятись колективною працею чи не всіх членів партії, а партія лише створюється. По-друге: такий виклад буде розміром в кільканадцять томів. А для створення партії потрібно в програмі окреслити фундаментальні позиції, навколо яких і сформується партійне ядро.

Коли говорять про загальнолюдські цінності, то буває, що співрозмовники мають на увазі різні, часто взаємно виключні, речі. Щоб читач зміг правильно зрозуміти цю програму, визначимось з тим, що ж ми хотіли б побудувати.

ЕКОНОМІКА ДЛЯ ПТУ 2

Коли ми уважно розглянемо схеми структури виробництва і споживання, то побачимо, що в різних складових цієї структури часка бюджетних відрахувань – різна. І з точки зору поповнення бюджету вигідні якраз ті виробництва, які дають найбільші відрахування до бюджету.

Інколи, як я підозрюю, певне виробництво в цілому збиткове для державного бюджету. Бо потребує дотацій, розмір яких нівелює дохід від такого виробництва. Користь для держави від такого виробництва - у соціальній та безпековій площині. І це – не тільки шахти. Це – виробництво електрики атомними станціями. Це – і охорона здоров’я. Коли з одної сторони на лікування витрачаються міліарди, а з іншої сторони держава заробляє на тютюні та горілці. А також дозволяє заробляти на над дорогих і неякісних ліках і послугах.

РІЗНИЦЯ МІЖ ОЛІГАРХАМИ ТА ПІДПРИЄМЦЯМИ

Слова “олігарх, олігархія” є одними з найбільш вживаних у сучасному політичному лексиконі українців. Ними описують, як правило, щось негативне і неприйнятне у цивілізованих суспільствах. Часто для українців слова “олігарх” і “підприємець”, “бізнесмен”, “багатий” є синонімами.  Та чи справді це так? Спробуємо розібратися.
Хто такі олігархи?

Відкрита інтернет-енциклопедія Wikipedia дає наступне визначення поняття “українські олігархи” – “це група підприємців, яка неприродно швидко з’явилася на економічній і політичній арені Україні після здобуття нею незалежності в 1991 році, так само, як це сталося у сусідніх пострадянських країнах”.

Перерахуємо типові ознаки українського олігархічного бізнесу:

ПРО ЕКОНОМІКУ ДЛЯ ДЕЯКИХ ПЕТЕУШНИКІВ. РЕЗЮМЕ.

РЕЗЮМЕ
Ще багато факторів осталося не висвітлених через брак часу. Але із вже сказаного видно, що керувати економікою потрібно вдумливо. І керувати на користь справі, а не на користь окремим олігархічним групам чи на догоду зовнішнім впливам.
Що найперше, на мою думку, треба змінити оподаткування ПДВ в сторону зменшення. Може навіть не до десяти, а лише до 5 відсотків. Але відмінити повернення експортерам. Це, можливо, позбавить їх (експортерів тобто) надприбутків, але зменшить податковий тягар на всіх інших виробників та тягар на карман вітчизняного споживача. Але ефект буде за однієї умови: ПДВ повинні платити усі виробники товарів і послуг. Контроль через касовий апарат як для малих, так і для великих. При тій обставині, що касові апарати натепер працюють через інтернет, то нема проблем з контролем продажу товарів і послуг.

Про економіку для деяких «петеушників».

Відразу заявляю, що під «петеушниками» я не мав на увазі випускників ПТУ та й взагалі представників робітничих професій. Бо, працюючи колись таким же робітником, спостерігав у багатьох із них таку досконалість в майстерності, що мені навряд чи б вдалося коли-небуть її досягнути.

Треба зауважити, що талант, даний кожній людині, не є таким вже універсальним, щоб мати успіхи в будь-якій діяльності. Одному краще дається робота з металом, іншому з деревом. Ще хтось успішно працює з рослинами чи тваринами. Хтось дуже добре володіє словом і вміє висловити власну чи суспільну думку в письменництві чи публіцистиці. А хтось освоїв красномовство і лицедійство. Тож виступає як актор чи так званий політик.

Хто ж з людей не досяг ніякого успіху в своїй діяльності, то значить, що він займається не своїм ділом. Але це не тільки його власна вина. Бо інша причина – недосконалий устрій суспільства. Можна говорити про відсутність соціальних ліфтів. А можна говорити про несправедливий розмір винагороди за свою діяльність.

Бо хто б пішов в політику, якби там не було б майже необмеженої можливості збагачення? – хіба що ідейні та марнославні. Але натепер в політику йдуть цілими сім’ями. І коли син продовжує бізнес батька, то це зрозуміло. Хоч з огляду на вище сказане не завжди є доречним. Проте це – їхні проблеми. А от політика, як вид діяльності, що впливає не тільки на наш добробут, а й безпеку нашу і нашої країни, повинна проводитись виключно людьми з відповідними до цього здібностями і рівнем культури.

На жаль такого рівня культури, знань та вміння їх застосовувати у багатьох представників державної влади не спостерігаємо. Зате спостерігаємо шалену, часто справедливу і конструктивну, критику на форумах в інеті. От я й змушений проводити «лікбез»  для таких «петеушників» при владі.

ПРО КУХАРКУ І КЕРМО ДЕРЖАВИ

Написане ще за часів Януковича остається досі актуальним!?
Кухар і державний керманич. Сноби від політики часто протиставляють ці дві іпостасі як щось вже таке різне. І не просто як різні види діяльності, а як не співрозмірні величини – як щось нікчемне і щось величне. Хоча все ж багато хто говорить про політичну діяльність як про політичну кухню. Отож спробуємо розглянути нікчемність і величність в цьому розрізі.