вівторок, 21 березня 2017 р.

ОСНОВНИЙ ЗАКОН

Уважно ознайомившись з дієючою Контитуцією України, був здивований декларативністю багатьох статей, і з цього випливає необов’язковість їх виконання.
Гірше за все - суперечливість багатьох положень.   Наприклад:  влада в Україні ділиться на виконавчу, законодавчу і судову, і тут же прописуються дві самостійні  гілки виконавчої влади - президент і уряд. У своїй концепції нової конституції я постарався максимально урівноважити всі три гілки влади, а головне - постарався зробити неможливим використання влади в корисливих цілях. Отож,  читайте і, якщо хочете , зробіть краще ніж я.


  Всі люди, що перебувають на території України, діляться на наступні категорії: ті що тимчасово перебувають на території України і постійні мешканці.
  Тимчасово перебуваючі є або біженці або приїзджі бізнесмени, студенти, туристи. Постійно проживаючі діляться на громадян України та осіб без громадянства, що перебувають в цьому статусі постійно або тимчасово. Біженець може набути статусу особи без громадянства лише в тому установленому законом випадку коли він позбудеться громадянства іншої країни при умові що це не загрожує його життю. Така загроза повинна бути старанно перевірена.
  Не надавати громадянство біженцям та іншим приходькам, а надавати їх дітям народженим в Україні на певних умовах: а) відсутність певних спадкових хвороб; б) при додержанні Конституції; в) при достойному громадянства України вихованні.
  Діти народжені в Україні мають окремий статус – це майбутні громадяни з 15 років. Чому з 15? Багато п’ятнадцятилітніх хотіли б працювати і багато вже зрілих дівчат хотіли вийти заміж, а те що у багатьох ще вітер у голові, то це результат виховання і той вітер у них не вивітриться ще дуже довго.
  При постійному порушенні норм Конституції при судовому переслідуванні разом із вироком суду громадянин України автоматично стає особою без громадянства ( це із відбуванням покарання) на термін покарання або на рік-два довший.
  Особа без громадянства є: 
1) не виборець; 
2) не член партії; 
3) при достатньо періодичному статусі (більше трьох раз загальним терміном 10 -15 років) – позбавлення батьківських прав з виплатою аліментів як додаткового податку; 
4) при виїзді за кордон ( законному чи не законному) не має права повертатись; 
5) не має права перебувати на державній службі і займати посади з матеріальною відповідальністю; 
6) не може займатись будь-яким бізнесом; 
7) не член профспілки.      
Особа без громадянства, як людина, має всі права, крім вище зазначених. Позбавлення громадянства довічне чи тимчасове – це сильний стимул для громадян України в додержанні законів.
 Особою без громадянства стає людина, що взяла шлюб з іноземцем при умові ,що він є громадянином іншої держави. Це вимушена дія тим, що громадянин виїжджає до іншої держави і Україна втрачає можливість повної опіки свого громадянина.  Якщо ж той іноземець не є громадянином іншої держави, то той хто взяв з ним шлюб, остається громадянином України при умові проживання цієї сім'ї в Україні. Бажано позбавляти громадянства осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, якщо ті самі про себе об’являть. Усі громадяни України є рівні у своїй гідності та правах (при певних обмеженнях для окремих категорій).

Держава Україна пам'ятає про своїх колишніх громадян, що стали громадянами інших країн через роботу, шлюб чи ще якісь поважні причини. Вони і їх нащадки повинні мати надію при зверненні за допомогою до держави Україна.
  Виборець в Україні – це: 
а) громадянин віком більше 21 року і не старше 70 років ( це обмеження дозволить при виборах мати більш виважене рішення); 
б) громадянин, що перебуває в момент виборів на території України; 
в) громадянин, що пропустив вибори по поважній причині не більше як один раз (два) рази підряд. 
Виборче право в Україні реалізується тільки через політичні партії. Не може бути вибрана людина, що не належить до жодної політичної партії. Це тому, що публічно люди інколи висловлюють одні погляди а, прийшовши у владу, потім творять не те що обіцяли.
  Вимоги до політичних партій. 
1. Кожна партія іде на вибори самостійно. 
2. Нема «прохідного бар'єру». 
3. В кожній партії повинна бути мінімальна кількість членів (наприклад: 20 млн. виборців розділимо на 400 депутатів, в результаті маємо не менше 50 тис. членів. 
4. Членам партії повинні бути видані і зареєстровані в державному реєстрі членські білети під номером і вказаним ІПН члена цієї партії. Тобто лише одне членство, яке легко перевірити. 
5. Партії повинні існувати тільки на членські внески і доходи від партійної ,що зазначена в назві як партійна, преси.
 6. Фінансування виборчого процесу партій, що виграли вибори, з бюджету заборонене як неморальне.
  Не може бути партій, що ставлять перед собою не політичні цілі: зелені, любителі пива, яблука і т.п.. В основі програми кожної партії повинно бути відображення їх відношення: до прав і обов’язків жителів і тимчасово присутніх в Україні, до приватної власності, до соціальних гарантій, до профспілок, до націоналізації та приватизації землі і підприємств, до здоров’я нації, до державного устрою, до інституту сім’ї та виховання дітей. Якщо в конституції заявлена рівність між чоловіком і жінкою в правах, то не може бути партій жіночих, чоловічих, тим більш гомосексуалістів. Спілки жінок і спілки по інтересам можуть існувати – але не політичні, і влаштовувати марші, пікети, мітинги такі спілки не мають права. Це право партій і профспілок. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
  Поділ влади. 

Влада в Україні ділиться на виконавчу, законодавчу і судову. Всі ці три гілки є обраними виборцями на окремих виборах.

Виконавча – президент. Сам назначає главу – координатора уряду. Міністрів: закордонних справ, оборони. Ген прокурора, голову СБУ . Через те він і відповідає за ці напрямки роботи і окрім того є головнокомандувач.
  Глава уряду призначає всіх інших міністрів та їх заступників і відповідає за цю ділянку роботи – за внутрішнє життя країни: виконує законодавство і бюджет. Якщо це робиться настільки бездарно, що терпіти вже більше не можливо, то уряд іде у відставку чи з ініціативи президента, чи парламент подає проект , а як президент не згодний – то або імпічмент або референдум. Парламент має право контролювати уряд : рахункова палата в руках опозиції на дві третини, ФДМ - те саме, Антимонопольний комітет – те саме.
Так само парламент відслідковує діяльність президента. Якщо президент робить дії, що загрожують суспільству і державі, то парламент повинен мати змогу усунути такого президента. Як і президент повинен мати змогу для розпуску парламенту. Все це вирішується на референдумі.
  Законодавча. 
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України – Дві незалежні палати( частини). Палата громад, що періодично збирається для затвердження законів і постанов. В цій палаті засідають 250 (300) депутатів від 25 ( по 10 чи 12 депутатів від кожної області) областей України. Міста, що мають населення більше як мільйон жителів, та жителі обласних центрів до цієї палати своїх представників не посилають. Цих депутатів до палати громад України обирають на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Інший шлях формування представників до палати громад: збори уповноважених місцевих депутатів для вибору свого представника. Головна властивість цього представника - залежність від колективної думки місцевих депутатів. Тобто кожен закон, кожен кодекс, та навіть постанова не проголосується без обговорення на місцях. і не треба ніякого федералізму.
 Це дасть змогу забезпечити більшу вирівняність прав територій і мегаполісів. Крім того, постійний зв'язок депутатів палати громад із місцевими радами дасть змогу парламенту знати об'єктивну картину з місць. 
В другій палаті на постійній основі засідають 300 народних депутатів, що вибираються народом України як представники політичних партій. Відкритий список партії зі своїми кандидатами дасть змогу виборцям оцінити надійність і порядність тієї чи іншої партії.
  Вимоги до народних депутатів: 
1) громадянин України; 
2) віком старшим 21 року і не старшим 70; 
3) не може бути депутатом, якщо набував статусу особи без громадянства більше одного разу; 
4) не працювати в силових структурах, які повинні бути поза політикою (міліція, прокуратура, СБУ, армія і т. і.); 
5) не надто багатим: не більше як в 50 (100) разів багатший за пересічного українця (рівень багатства стосується всієї родини кандидата – тут і за кордоном, причому в тому числі рівної долі у очікуваному спадку від батьків чи осіб ,які їх заміняють); 
6) бажано щоб народний депутат не мав закордонної освіти (хто знає чого його могли там навчити) і, якщо і виїздив за кордон, то хіба як турист коротко терміново. Тобто суспільство повинно захищати себе і з цієї сторони також. 
7) володіння ( хай і з акцентом) українською мовою; 
8) не може бути депутатом той хто публічно ( в засобах ЗМІ) заявляли наступне: про помилковість утворення незалежної України, про зміну її кордонів, що українці повинні наживатись за рахунок інших (імперіалізм), що інші повинні жити за рахунок українців (інтернаціоналізм), що українці не повинні бути заможними (комунізм), агітує проти інституту сім’ї – за однополі шлюби іт.і. 
9) кандидат повинен не бути на державній службі будь-якого рівня терміном менше року до виборів; 
10) повинен мати не менш як середню освіту та водійські права; 
11) повинен вміти розповісти про політичну платформу своєї пар тії, знати напам’ять ті гасла – обіцянки, які його партія обіцяє народу перед виборами;
12) повинен старанно виконувати свої обов'язки. Відсутність без поважних причин, голосування за когось іншого є грубим порушенням норм Конституції і тягне за собою відповідальність аж до позбавлення мандату.
 Головна вимога до кандидатів у депутати і до кандидатів у президенти: не перебувати на цій посаді. Балотуватись на виборах нардепам і президенту можна тільки не раніше ніж через один термін. Це позбавить суспільство від споглядання отого політичного цирку, котрий ми зараз спостерігаємо.
  Влада судова. 

Найважливіша ланка влади. Бо виносить остаточне рішення не тільки у спорі між людьми , що перебувають або законно проживають на території України, та державними органами влади, а й у спорі між іншими гілками влади. І ця гілка влади потребує корінної реформи. 
По-перше: вибірність суддів. При очищенні списку виборців від людей безвідповідальних можна надіятись на більш-менш зважений вибір. 
 По-друге: особиста відповідальність перед законом за прийняті суддею рішення. А якщо законодавство дає можливість приймати рішення неоднозначно, то діло розглядатимуть інші судді, або повинен за таке сісти хтось із міністерства юстиції, як відповідальний за неякісну роботу над законом.
По- третє: суд присяжних по певних справах (може при апеляції). Присяжні ж, зрозуміло, із списку виборців.
Дуже сильним впливом на чесність суду є його публічність. Як при розгляді справ, так і осіб самих суддів. Не хочеш публічності - йди в нотаріуси чи адвокати.

Немає коментарів:

Дописати коментар