Прочитав саркастичний матеріал пана Лівші і хотів було трохи покоментувати. Але комент вийшов завеликий, та й був пропав. То я, аби не розводити «срач» у чужому блозі, вирішив розвести у власному. Ось яка цитата на мою думку мала мати продовження:
Яке ж найближче майбутнє очікує українські землі. Якщо аналізувати об’єктивно, так після відміни мораторію на її продаж, великі площі будуть збиратися інвестиційними компаніями для перепродажу; агрохолдинги викуплять ту, на якій вже працюють (орендовані паї) і паралельно понесуть свої акції на світовий ринок цінних паперів. Українськими землевласниками впритул зацікавляться кредитодавці. На ринку кредитів зросте конкуренція банків, - підуть вниз кредитні ставки. Виробники техніки розширять лізингові операції.
Якщо ж подивитися на ситуацію очима автора, то я би запропонував таке. Пошвидше продати! Разом із селянами. Від цього держава в особі її керівництва матиме тільки вигоду. Бо ж посудіть. Різко знизиться кількість пенсіонерів – старики на селі вимруть. Уже “плюс” для бюджету. Не треба буде думати про інфраструктуру. Місцева молодь виїде за кордон. А це вже другий “плюс” - різко скоротяться витрати через фонд зайнятості. Заразом, китайські фермери, які скуплять землі, привезуть і свою рабсилу. Тож хай самі й думають про земляків (лікарні, школи, клуби). А як так - полегшення навантаження на бюджет, - можна вже сміливо йти з простягнутою рукою за черговим траншем кредиту МВФ.
Продовжую прогноз розвитку ситуації після продажу української землі.
Позаяк Китай приготовив не менше п’ятисот мільярдів долярів на ці цілі, то без сумніву він буде найуспішнішим покупцем. Якщо США заявлять про свою частку здобичі, Великокитайщина зможе нагадати про колосальний борг уряду США.
Захвативши більшість земель, вони не стануть наймати наших працівників, хіба що агрономів. Також не стануть купляти українські трактори й комбайни, автомобілі, зерноочисні машини та обладнанння. Все буде завезено з Китаю, все буде Китай (частково вже є).
Ті китайці, що зараз на ринках і студентами, будуть за тлумачів-посередників. Ставши громадянами (поки-що) України, ця помаранчева сарана купить місцеву бюрократію як оптом, так і тушками вроздріб. Вибравши своїх депутатів у верховну зраду, вони приведуть до влади свого ж президента під іменем може й Чанкайші. Може Маодзекович – це не важливо. Головне те, що поселиться він у Мєждугорьї. Попереднику залишить в нагороду за добру роботу лише одну, на його вибір, найціннішу річ. Я не думаю, що то буде біблія чи ікона.
Купляючи все лише рідне, нові справжні хазяєва країни обанкротять таким чином всі підприємства сьогоднішніх олігархів і скуплять їх за ціною авіабілетів для олігарха із дітками в один бік. Бо не продаватиметься метал Ахматова, добрива Фирташа, автомобілі, зерно і м'ясо інших володарів. Бо все – Китай. А ПриматБанк переіменують у ВсейВсіхБанке. І буде попереду приставка не ПАТ (публічне акціонерне товариство), відносно якої я не втримувався запитувати у працівниць банку з приводу того, настільки продовжується їхня публічність. Тепер гордо стоятиме МАТ КБ «ВсейвсіхБанк». Бо пат поняття не поважне, а от мат – зовсім інша справа… А розшифровується просто: Малокитайське акціонерне товариство.
Україні вернуть історичне імя - Малокитайщина. Як імя країни, братньої до Великого Китаю, але меншої. Молодшої сестри, як і раніше було заведено. Київ переіменують в історичне, як кажуть деякі азіатські вчені (їм конешно видніше), імя – Ку-яр. Ку присутнє в великій китайській мові, як ото в назві річки Хуанхе чи в назві революціонерів хунвейбінів. А яр вони, як великодушні, оставлять для залишків ранішого населення. І як назву, і як місце проживання.
Мені звичайно можуть деякі заперечити, що міжнародна спільнота не дасть, не допустить обижати таких поважних людей як Коломийський і Фирташ. Мало того, що збере засідання ради безпеки, так ще й НАТО буде грозитись міротворцями. Але всі ті погрози, нам – майбутнім малокитайцям, до китайської лампочки. Бо Великий Братній Китай сам введе обмежений (щоб чого доброго поля не витоптали) контингент військових для довготривалих совмєстних навчань із батальйоном обслуги на малокитайських аеродромах.
А для повної убєдітєльності завезе зовсім небагато, пару десятків чи сотень, ракет середньої та найбільшої дальності. Може навіть без ядерних боєголовок. А як спитають із США: нащо вам тут ті ракети і чи нема там якихось боєголовок, то Великий Китай або проігнорує вопрос, або промимре щось типу, що в них національна традиція така. І закликає всіх бути толерантними і заткнутись. І заткнуться, як заткнулися, коли Китай побудував авіаносець. Тоді також стали допитуватись про призначення авіаносця. Китай лише знизав плечима.
Що ж буде із тими, хто зараз живе в Україні? – Хтось з горя покосоокішає, хтось поїде через новий Київ ще далі, аж на чужину. Але остануться патрійоти. Будуть боротися із загарбниками так, як вони вміють. Будуть нічого не робити, красти, пити горілку, колотись, нюхати і старатимуться втягувати у це чесних і порядних малокитайських граждан. Малокитайські каральні органи показово розстрілюватимуть багатьох з них , як це робиться на великокитайській родінє. Але нечистий дух убієнних переходитеме на окупантів, пожираючи все більше помаранчевого люду. Не пройде й тисячі років, як українці зможуть вернутись на зовсім вже спаплюжену, колись рідну, землю. Якщо буде кому вертатись.
Пояснення для здивованих.
Помаранчевими названо китайців, через те, що ними колись правив мандарин. Великої різниці з апельсином не бачу.
Історична гіпотеза про давнішу назву Києва як "Куяр" має місце.
Панівне становище на Філіпінах та інших країнах регіону підвищує небезпеку цього прогнозу до реальної.
(держави зі значною китайської діаспорою (розглядалися в той час як "п'ята колона" КНР) - Індонезію, Малайзію, Філіппіни, Таїланд і Сінгапур...)
Чому частина бувших громадян України "покосоокішають"? - Змушені будуть з міркувань толерантності та практичної вигоди вступати в шлюб з новими малокитайцями. Всім незгідним: чемодан, вокзал, еміграція. Це вам не українські добродії, що все оглядаються: а що про них подумає Європа чи Америка?
Читать полностью: http://h.ua/story/352002/#ixzz4bvtzDt9G
Немає коментарів:
Дописати коментар