ПАРТІЯ "СЛУГИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ"

НАРИСИ ПРОЕКТУ ПАРТІЇ « СЛУГИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»


Стало модним називати партійну діяльність політичним проектом. І ця назва означає, що ніяких партій, що побудовані на ідеології, практично немає. За невеликим винятком. А оскільки очільники тих партій встигли якось заплямувати себе чи просто не сприймались частиною української спільноти, то виникає потреба у появі чогось нового, чогось більш дієвого. Що дасть зміни (хотів написати радикальні, але слово вже настільки заяложене) на краще. Отже скажемо «ні» політичним проектам і всім народом візьмемось самі за політичне будівництво.

 При створенні програми нашої партії ми не брали за ціль відповідати детально на кожне питання сьогодення. По-перше: детальні виклади повинні розроблятись колективною працею чи не всіх членів партії, а партія лише створюється. По-друге: такий виклад буде розміром в кільканадцять томів. А для створення партії потрібно в програмі окреслити фундаментальні позиції, навколо яких і сформується партійне ядро.

Коли говорять про загальнолюдські цінності, то буває, що співрозмовники мають на увазі різні, часто взаємно виключні, речі. Щоб читач зміг правильно зрозуміти цю програму, визначимось з тим, що ж ми хотіли б побудувати.

ПРО МЕДИЧНУ НАУКУ

ДИСЕРТАЦІЇ ЯК ДЗЕРКАЛО СУЧАСНОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕДИЧНОЇ НАУКИ
15 годин тому   Наука   157   0
https://site.ua/oles.slavchanskiy/13693-disertatsiyi-yak-dzerkalo-suchasnoyi-vitchiznyanoyi-medichnoyi-nauki/
Нині на різних дискусійних майданчиках країни проходить вкрай гостра полеміка довкола питань розпочатої медичної реформи в Україні. Вона передусім торкається проблем практичної медицини і охорони здоров’я, у меншій мірі – медичної освіти, а що стосується ще однієї важливої складової – медичної науки, то тут – майже повна тиша, яка пояснюється не відсутністю проблем у ній, а тим, що в держави і суспільства ще, певно, не дійшли руки до цієї галузі.

Дещо про фантатстику, задоволення і небезпеку від нього.

За своїми повсякденними клопотами люди в більшості не задумуються про майбутнє. Дійсно, а навіщо? Є влада, от хай вона і думає. А хіба влада думає? І про що? Може про щось і думає. Але в далеке майбутнє влада не заглядає. Мабуть не хоче. Або не вміє. Принаймні ніхто про те ніколи не чув.
Якщо не враховувати напівміфічного таємного всесвітнього уряду, якого ніхто з людської спільноти достеменно не бачив, то є люди, що займаються проектуванням майбутнього. Фантазують, вигадують, застерігають. Наскільки це в них виходить професійно, можна судити лише коли їхні прогнози збуваються. Тобто ще треба зуміти дожити до того часу. Я - не про віщунів і астрологів.

Мені начхати на просторікування Глоби чи поезії, так – дійсно лише поезії, Нострадамуса. Ми говоримо про філософів від літератури, якими, для прикладу, були брати Стругацькі. Чи про такого чудового мрійника, що став провісником багатьох явищ майбутнього, як Жуль Верн.

Дорогие россияне!

Дорогие россияне!
Позвольте мне от своего имени и от имени своих единомышленников выразить вам глубокое сочувствие в связи с гибелью ваших сограждан в городе Кемерово. Особенно прискорбно, что погибли маленькие дети. И я ни за что не соглашусь с утверждением, что мол погибшие дети, став взрослыми, могли бы относиться недружественно к нам, к украинцам. Потому как, к сожалению, этого уже никто не узнает. Огонь забрал у них возможность реализовать себя хоть кем-то. Хорошим или плохим.

МАТЕРІАЛІЗМ ЧИ...

Вас реально не существует.( цю замітку я надибав здається на ПОЛІТИКО)
В далеком 1982 году произошло замечательное событие. Исследовательская группа под руководством Элейна Аспекта при университете в Париже представила эксперимент, который возможно, оказался одним из самых значительных в 20 веке. Аспект и его группа обнаружили, что в определенных условиях элементарные частицы, например, электроны, способны мгновенно сообщаться друг с другом независимо от расстояния между ними. Не имеет значения, 10 сантиметров между ними или 10 миллиардов километров .

На захист корупції. Оповідка перша: про Сакашвілі.

Найперше, що хотів би зауважити: збіг призвіщ, назв, країн і обставин є випадковим і не має до реального життя ніякого відношення. Така собі політична хвантастика.
Дивна, на перший погляд, назва допису не є насправді дивною і хто дочитає до кінця – все зрозуміє.

ВИНА ПОПУЛІСТСЬКОГО ЗАКОНУ

В засобах масової інформації часто можна прочитати про неналежний догляд батьків за своїми дітьми. Гірше того: зустрічаються випадки злочинного відношення до батьківських обов’язків. Це - покинуті не на одну добу матір’ю діти. Це - намагання продати свою дитину. Це – тяжкі побої, а то й вбивство. Потурання батьками мажорів примхам і шкідливим звичкам своїх дітей, на мою думку, стоїть в одному ряду із іншими проявами злочинного недбальства у виконанні своїх батьківських обов’язків.

ЧОЛОВІК МАЄ П’ЯТЕРО ДІТЕЙ

Колись давно, ще за часів «розвитого соціалізму», один чоловік женився і жінка родила йому дитину. Разом жили недовго. І справа навіть не в тому, що, аби жити окремо від батьків, треба було винаймати житло. Просто молода жінка, коли жила під крилом у матусі як королева, не звикла до самостійного життя. Тож коли чоловік намагався тяжким трудом вилізти із бідності, то справедливо розраховував на співчуття і підтримку своєї половини.

ЕКОНОМІКА ДЛЯ ПТУ 2

Коли ми уважно розглянемо схеми структури виробництва і споживання, то побачимо, що в різних складових цієї структури часка бюджетних відрахувань – різна. І з точки зору поповнення бюджету вигідні якраз ті виробництва, які дають найбільші відрахування до бюджету.

Інколи, як я підозрюю, певне виробництво в цілому збиткове для державного бюджету. Бо потребує дотацій, розмір яких нівелює дохід від такого виробництва. Користь для держави від такого виробництва - у соціальній та безпековій площині. І це – не тільки шахти. Це – виробництво електрики атомними станціями. Це – і охорона здоров’я. Коли з одної сторони на лікування витрачаються міліарди, а з іншої сторони держава заробляє на тютюні та горілці. А також дозволяє заробляти на над дорогих і неякісних ліках і послугах.

ДО ВЛАДИ

Одна із вимог до кандидатів у вищу владу країни: вони дають згоду на заборону їх рідні учитись, лікуватись і відпочивати закордоном,  поки їх батько, син чи дід є міністром чи депутатом. Закордонні поїздки депутатів і міністрів тільки службові у складі делегацій. Як кажуть: "мухи - окремо, котлети - окремо". 

Мале Коло головної управи держави Україна

Із самого початку свого ніби незалежного поступу Україна набивала гулі в пошуках кращого свого устрою. А оскільки поряд вже давно існують держави з багатою демократичною традицією, то тодішні начальники кинулись копіювати той закордонний досвід. Але що доброго могли зробити люди, що ще вчора були гвинтиками тоталітарної системи?  Зробили як зуміли і як дозволили їм кремлівські куратори. І те зроблене працює не дуже добре. Скоріше погано.

Дуже поганою є та обставина, коли президент ніби сам проводить державну політику і сам на сам зустрічається з іншими політиками з інших країн. Ніхто з його виборців не знає ні предмету переговорів, ні того, що ж він там наобіцяв. Звичайно ж у президента є купа радників, як публічних на державному рівні, так і невідомих для широкого загалу на незрозумілій оплаті своїх послуг. Окрім того для нього працює апарат аж цілої адміністрації, що займає доволі великі приміщення в центрі Києва.

РІЗНИЦЯ МІЖ ОЛІГАРХАМИ ТА ПІДПРИЄМЦЯМИ

Слова “олігарх, олігархія” є одними з найбільш вживаних у сучасному політичному лексиконі українців. Ними описують, як правило, щось негативне і неприйнятне у цивілізованих суспільствах. Часто для українців слова “олігарх” і “підприємець”, “бізнесмен”, “багатий” є синонімами.  Та чи справді це так? Спробуємо розібратися.
Хто такі олігархи?

Відкрита інтернет-енциклопедія Wikipedia дає наступне визначення поняття “українські олігархи” – “це група підприємців, яка неприродно швидко з’явилася на економічній і політичній арені Україні після здобуття нею незалежності в 1991 році, так само, як це сталося у сусідніх пострадянських країнах”.

Перерахуємо типові ознаки українського олігархічного бізнесу: